Мій друг. Вся твоя творчість схована.
У грі з людьми.
Вони приходять як до джерела,
Тварини спраглі до краси.
А ти , як режисер природнього театру,
так граєш долями людей,
Всього лиш пестячи волосся,
читать дальшеТи прагнеш сам свободи і любові,
Але твоя робота - режисер,
І лиш вночі,
Коли красуні-жертви засинають.
Ти знову їдеш на останньому метро,
І знов ковтаєш слину й кров,
Разом із металічним смородом сабвею,
А за вікном його, проноситься реклама
Замерзлі тіні та чиїсь слова,
В кінці вагону п*яний волоцюга,
Сховавсь в надії ночувать в теплі;
За чарку теплої дешевої горілки,
Він може по очах
спророкувать майбутнє,
Сидиш один на тій небесній кухні,
Готуєш чай або бухаєш куплене вино,
А із боків окутують тебе знов тіні,
Ти стомлено вдивляєшся в вікно,
Цієї ночі знов не хочеться лягати,
Бо все одно не зможеш вже заснуть,
А мозок трахають болючі спазми,
Твої уявні друзі зранку всі помруть,
Але я знаю що у тебе на душі,
Я бачив сон , я бачив твою кухню,
І знову робиш ти ковток вина чи чаю, - неважливо,
У цьму місті втриматись один не зміг - жахливо.,
На ранок будеш там
Де вже давно не пахне домом,
А за вікном іде тихенько дощ,
Ти режисер тобі немає часу щоб любить………