виртуоз эскапизма
на случай наличия здесь соотечественников.
Невдалим був постріл.
Та влуч, влуч вже у серце!
Й сиди в ньому, доки слова не зіллються у крик.
Отрути підлий в недоторкане чисте озерце
І місяць перегорни на незвіданий бік.
Души мене сміхом.
Души… так, души і сльозами.
Принижуй наказами: «дихай, тварюко, живи!»
Війну розпали між моїми пласкими світами.
І межі тонкі, не вагаючись, враз розірви.
Нещадним полум’ям розплав захисні мої грати,
Та не дозволь
І далі
Так
Існувати.
Невдалим був постріл.
Та влуч, влуч вже у серце!
Й сиди в ньому, доки слова не зіллються у крик.
Отрути підлий в недоторкане чисте озерце
І місяць перегорни на незвіданий бік.
Души мене сміхом.
Души… так, души і сльозами.
Принижуй наказами: «дихай, тварюко, живи!»
Війну розпали між моїми пласкими світами.
І межі тонкі, не вагаючись, враз розірви.
Нещадним полум’ям розплав захисні мої грати,
Та не дозволь
І далі
Так
Існувати.
-
-
03.08.2009 в 13:11Я жмурюсь, от крика немея:
заставь меня жить!...
Потому что я сам не умею.
В общем, спасибо. Очень эмоциональное стихотворение, эмоции чисты и яростны.
-
-
03.08.2009 в 13:44чьи строки? сильны)
-
-
03.08.2009 в 14:37Которые? Те, что я написал? Это мой отклик на ваше стихотворение. Типа моё осмысление того, что написали вы.
-
-
03.08.2009 в 19:22